Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року Справа № 910/1663/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.06.2014р. (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. (суддя Дупляк О.М.)у справі№ 910/1663/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київпроект"доКиївського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"простягнення заборгованості,

за участю представників:позивачаЗарівна Т.Т.,відповідачаКлимчук Н.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р., позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 51.000,00 грн. основного боргу, 18.089,70 грн. інфляційних втрат, 8.157,21 грн. 3% річних та 1.544,94 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ч. 3 ст. 264 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не дали належної оцінки тому, що строк позовної давності не переривався, оскільки, за твердженням скаржника, визнання боржником свого боргу відбулось після спливу позовної давності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, між Відкритим акціонерним товариством "Київпроект" (далі - позивач, виконавець) та Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації насаджень міста "Київзеленбуд" (далі - відповідач, замовник) 28.08.2006 р. було укладено договір № 270522 на виконання проектно-вишукувальної документації (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору за результатом відкритих торгів згідно з акцептом (лист №Т-9 від 29.03.2006 р.) в порядку та на умовах, визначених Законом України № 687-ХІV від 20.05.1999 р. "Про архітектурну діяльність", іншим чинним законодавством України та даним Договором позивач зобов'язався відповідно до умов Договору та завдання на проектування виконати проектно-вишукувальні роботи (ПВР) - розробку концепції та проекту створення науково-інформаційного комплексу ООН у м. Києві на території Наводницького парку.

Відповідно до п. 1.2 договору джерело фінансування - бюджетні кошти.

Згідно п. 2.1 договору вартість ПВР згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного Договору, становить 470.540.40 грн., у тому числі: проектно-вишукувальна документація 392.117.00 грн., податок на додану вартість 78.423.40 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору оплата проектно-вишукувальних робіт проводиться відповідачем у строки відповідно до календарного плану робіт, який є невід'ємною частиною даного Договору, з авансовим платежем у розмірі 30 відсотків вартості контракту (етапу робіт), в сумі 141.120,00 грн., у тому числі: проектно-вишукувальна документація 117.600.00 грн., податок на додану вартість 23.520,00 грн. Аванс перераховується позивачу не пізніше 5 днів після підписання Договору сторонами.

Як погоджено сторонами в п. 2.6 договору, після завершення роботи (етапу) та передачі готової документації відповідачу в повному обсязі останній не пізніше 5 днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт сторонами виконує остаточний розрахунок з позивачем.

Згідно з п. 4.5 договору після закінчення виконання робіт (етапу) позивач передає відповідачу документацію за накладною та акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт.

Додатковими угодами від 03.12.2007 №1 та від 26.05.2008 №2 сторони змінили умови щодо терміну виконання документації та робіт, та строку дії договору.

Судами встановлено, що позивачем було виконано роботи за Договором, що підтверджується актами здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт з посиланням на договір № 270522, підписаними обома сторонами. Акти здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт підписані відповідачем без зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт.

Проте відповідач здійснив лише часткову оплату виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт та не сплатив на користь позивача 51.000,00 грн. (виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи згідно з актом № 5 від 25.09.2008 р.).

Станом на момент подачі позову заборгованість у сумі 51.000,00 грн. відповідачем не сплачена.

Судами, з урахуванням положень п. 2.6 договору, який пов'язує виникнення обов'язку оплати з моментом підписання акта здачі-приймання робіт, встановлено, що обов'язок оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт згідно з актом здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 5 від 25.09.2008 р. відповідач повинен був виконати до 30.09.2008 р.

Як встановлено судами, позивач 06.01.2011 р. звернувся до відповідача з вимогою №06-4/адм., в якій просив оплатити суму заборгованості, в тому числі і 51.000,00 грн. за "Науково-інформаційний комплекс ООН в Наводницькому парку (договір №270522 - акт за вересень 2008 р.)".

У відповідь на вимогу відповідач надіслав позивачу лист від 03.02.2011 р. №148-02/01-0241, в якому повідомив, що заборгованість може бути погашена після подання концепції на розгляд президії архітектурно-містобудівної ради Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, розроблення стадії "Проект" з подальшим розглядом на засіданні архітектурно-містобудівної ради, отримання листа-погодження архітектурно-містобудівної ради, подання документації на розгляд Київдержекспертизи, зняття зауважень та отримання позитивного висновку Київдержекспертизи.

У зв'язку з відмовою відповідача здійснити погашення кредиторської заборгованості в сумі 51.000,00 грн. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У ч. 1 ст. 887 ЦК України зазначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Положеннями ч. 1 п. 1 ст. 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язується передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 854 ЦК України встановлено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності в тому числі і до вимоги про стягнення пені.

Твердження скаржника щодо безпідставності визнання судами строку позовної давності перерваним колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судами, роботи позивачем за актом здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт №5 на суму 51.000,00 грн. виконано 25.09.2008 р., а тому, враховуючи п. 2.6 договору, про своє порушене право позивач знав 30.09.2008 р. Отже, строк позовної давності почав свій перебіг з 01.10.2008 р. та мав закінчитися 01.10.2011р.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач визнав заборгованість у листі від 03.02.2011 р. №148-02/01-0241, в якому зазначив, що кредиторська заборгованість може бути погашена за певних умов, що розцінено судами як визнання відповідачем існування боргу перед позивачем.

Як наслідок відбулось переривання строку позовної давності, оскільки даний лист від 03.02.2011 р. було надіслано позивачу в межах 3-х річного строку позовної давності - до 01.10.2011 р., у зв'язку з чим перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 03.02.2014 р., згідно з календарним штемпелем відділення зв'язку, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 1 п 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Оскільки судами встановлено визнання відповідачем боргу в листі від 03.02.2011 р. в межах строку позовної давності, його твердження про визнання заборгованості поза межами такого строку спростовуються матеріалами справи.

При цьому, як встановлено апеляційним судом, акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2012 р. не є первинним документом, а лише відображає господарські операції між сторонами, тому його підписання у 2012 році не може вважатись визнанням відповідачем кредиторської заборгованості поза межами строку позовної давності.

Враховуючи задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу, судами правомірно, на підставі ст. 625 ЦК України, задоволено вимоги про стягнення 18.089,70 грн. інфляційних втрат та частково - вимогу про стягнення 3% річних, в сумі 8.157,21 грн.

В той же час, враховуючи положення ч. 2 ст. 258 ЦК України, суди правомірно відмовили у стягненні пені з огляду на пропуск річного строку позовної давності, про застосування якого відповідачем подано заяву.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р. у справі № 910/1663/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков судді О.А. Кролевець О.В. Попікова